Новини

Інститут старости: правовий статус в системі місцевого самоврядування

 Ресурс_14x.pngПравовий статус будь-якої посадової особи органу місцевого самоврядування – сукупність її прав і обов’язків, які визначаються Конституцією України, Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами та нормативно-правовими актами.

Фактично таке визначення нам дає ст. 7 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування». Норма цієї статті передбачає, що: «правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України».

Вказаним законодавчим актом також визначено, що «на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом».

Отже, якщо брати до уваги ті законодавчі акти, які визначають правовий статус старости та розповсюджують свою дію на посаду старости, то їх можна умовно розділити на:

Основні. Конституція України, Закон України від 21.05.1997  № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон про місцеве самоврядування), Закон України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон про службу), Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП), Закон України від  14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон про запобігання корупції).

Додаткові. Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон про нотаріат), Закон України від 05.11.2021 № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі – Закон про надання публічних послуг), Закон України від 01.07.2010 № 2398-V «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі – Закон про державну реєстрацію), Закон України від 06.09.2012 № 5203-VI «Про адміністративні послуги» (далі – Закон про адміністративні послуги), Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) та інші.

Конституція України визначає правовий порядок, за яким органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон про службу:

  • встановлює порядок прийняття на службу в органи місцевого самоврядування;
  • відносить посаду старости до певної категорії посад в органі місцевого самоврядування;
  • визначає ранг посади старости та порядок його присвоєння;
  • містить перелік посад, які підлягають атестації;
  • передбачає особливості матеріального забезпечення посадових осіб та надання їм відпусток;
  • визначає умови припинення служби в органах місцевого самоврядування;
  • містить нюанси відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування за порушення законодавства про службу в органах місцевого самоврядування.

КЗпП:

  • визначає загальні положення щодо трудових відносин;
  • унормовує питання трудових відносин, які не регламентовані профільним законодавством;
  • містить загальний порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності;
  • регламентує питання зміни істотних умов праці;
  • частково визначає порядок надання відпусток;
  • регламентує порядок звільнення залежно від підстав.

Застосування інших законів України та підзаконних актів у тому чи іншому обсязі буде залежати від переліку “додаткових” повноважень (не базових, тобто, не визначених ст. 541 Закону про місцеве самоврядування), які потенційно можуть бути покладені на старосту, як-то уповноваження на вчинення нотаріальних дій, здійснення державної реєстрації актів цивільного стану тощо. 

В умовах воєнного стану на діяльність старости можуть вливати норми інших законодавчих актів, які передбачають відповідний правовий режим!

Окрім законодавчих норм  та відповідних підзаконних актів правовий статус старости додатково регламентується локальними нормативними актами:

1) положення про старосту, затверджене рішенням відповідної місцевої ради (ч. 3 ст. 541 Закону про місцеве самоврядування) містить:

  • перелік базових повноважень старости;
  • розкриває правовий статус старости;
  • визначає перелік додаткових повноважень старости;
  • регламентує організаційні моменти діяльності старости;
  • визначає порядок та форму звітування старости;
  • регламентує інші питання;

2) посадова інструкція (прямо на законодавчому рівні не передбачена для посади старости, але на практиці часто затверджується ) визначає:

  • визначає організаційно-правове становище старости в системі місцевого самоврядування
  • визначає конкретні завдання та обов’язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, необхідні для виконання конкретних повноважень
  • складається на посаду старости, а не на конкретну особу
  • затверджується роботодавцем
  • можуть вноситися зміни.

Отже, правовий статус старости включає в себе: порядок набуття ним відповідного статусу посадової особи, його повноваження і функції, правові гарантії реалізації його прав, а також його обов’язки та  види відповідальності.

Також важливо пам’ятати про незмінні вимоги ст. 7 Закону про службу, яким має слідувати будь-яка посадова особа, і староста зокрема. Норма цієї статі визначає, що посадові особи місцевого самоврядування діють лише:

на підставі

в межах повноважень

у спосіб, передбачені Конституцією і законами України,

керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.